АДВОКАТСЬКЕ  БЮРО

Командою адвокатського бюро, вдалося внести однозначність в дану категорію справ.

Обставини справи: 13 травня 2016 року, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було відмовлено у прийнятті касаційної скарги особі (власнику квартири, якого не було залучено у якості сторони), з наступної підстави: - «Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що на момент вирішення даної справи в суді першої інстанції ОСОБА - 11 не була власником квартири, оскільки набула таке право на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2014 року (після прийняття рішення судом першої інстанції)». 25 травня 2017 року, ОСОБА – 11 звернулася до Верховного суду України із заявою про перегляд. ОСОБА – 11 просила переглянути Ухвалу про відмову у прийнятті касаційної скарги, і зазначила, що вона прийнята з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права. Законодавством передбачено, що відповідно до ч. 1 статті 324 ЦПК України, - Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити рішення у касаційному порядку.

Касаційний суд, в супереч даній нормі процесуального права зазначив, що оскільки ОСОБА - 11 не була власницею квартири станом на час розгляду справи у першій інстанції, а тому нібито у неї і немає процесуального права оскаржувати рішення, хоч це напряму порушує гарантоване право на власність.

Верховний суд України своїм рішенням вніс ясність, та зазначив наступне:

Відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 
1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13–18, 20, 24–29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Отже, право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов‘язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов‘язки цих осіб. У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є квартира, право власності на яку на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2014 року набула заявниця, та яку до участі у справі залучено не було. Однак, вирішуючи питання щодо прийняття поданої заявницею касаційної скарги, суд касаційної інстанції, пославшись на те, що право власності на спірну квартиру набуте нею після ухвалення рішення суду першої інстанції, безпідставно вважав, що судовими рішеннями не вирішувалось питання про її права та обов’язки. Отже, при вирішенні питання про прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, а саме статті 324 ЦПК України, що призвело до обмеження реалізації права особи на касаційне оскарження судових рішень. 

З текстом постанови можна ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65470768